проколювати — проколоти (чимсь гострим, колючим пробивати отвір у чому н., проникаючи кудись, даючи вихід чомусь), пронизувати, пронизати, простромлювати, простромити, протикати, проткнути, протинати, протнути, проштрикувати, проштрикнути; надколювати,… … Словник синонімів української мови
проколювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
колоти — колю/, ко/леш, недок. 1) перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим небудь гострим, спричиняючи біль. || Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). || безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю… … Український тлумачний словник
надколювати — юю, юєш, недок., надколо/ти, колю/, ко/леш, док., перех. 1) Трохи, не до кінця розколювати. 2) Проколювати чим небудь гострим, робити уколи зверху … Український тлумачний словник
нашпилювати — юю, юєш, недок., нашпили/ти, лю/, ли/ш, док., перех. 1) Приколювати шпилькою. 2) Настромлювати, натикати на що небудь гостре або проколювати чим небудь гострим … Український тлумачний словник
прокол — у, ч. 1) Дія за знач. проколоти, проколювати 1). 2) Отвір або рана, зроблений (зроблена) чимсь гострим, колючим. 3) розм. Компостерна позначка в талоні технічного паспорта водія авто чи мототранспорту, що робиться працівниками ДАІ в разі… … Український тлумачний словник
проколення — я, с. Дія за знач. проколоти, проколювати 1) … Український тлумачний словник
проколка — и, ж., рідко. 1) Дія за знач. проколоти, проколювати 1). 2) археол. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що небудь … Український тлумачний словник
проколоти — див. проколювати … Український тлумачний словник
проколюваний — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до проколювати. 2) Якого можна проколоти … Український тлумачний словник
